Гончарство
В Коломиї – центрі Покуття — гончарством займаються з доісторичних часів, якщо бути точним — з кінця мезолітичної доби, а це щонайменше 7 тисяч років до нашої ери. Високого розвитку досягнуло в добу трипільської культури.
Найпоширенішими в Коломиї були білі миски і так звані «вишняки». В декорі цих виробів відчувається дивовижна фантазія та винахідливість народних майстрів. Різноманітні за розмірами миски і полумиски оздоблювалися ріжковим розписом по сухій чи сирій поливі. Різновидом техніки ріжкування була так звана «покрайня фляндрівка». Така декоративна смуга отримується внаслідок розтягування тоненькою дротинкою двох невеликих попарно з’єднаних ком коричневого або зеленого кольору. Цим методом були розписані орнаментальні смуги, утворені з декількох колових ліній, які підкреслювали нижню частину вінця миски. Орнамент білих коломийських мисок побудований на чіткому контрасті білої та темної барв, де біла «побілка» та руда «червінька» були натуральною глиною (про це згадувалося вище) з місцевих родовищ – «глинників». Окрім цих двох кольорів, майстри неодмінно використовували зелену «фарбу», яку отримували з окису міді, до якої додавали трохи «побілки» і свинцевої поливи. Ця легкоплавка «фарба» у вогні створювала вільні затікання, які надавали м’якої акварельності та пом’якшувала контраст двох основних барв.
З появою заліза, пластику та термоскла глиняний посуд не втратив своєї актуальності. Функціональні можливості гончарних виробів в останні роки розширились, тепер це — не тільки екологічно чисто і здорово, а й вигідно та естетично. Сьогодні прослідковується тенденція до відродження традицій та орнаментики давніх майстрів. У другій половині XIX століття коломийське гончарство сягнуло високого рівня розвитку, вироби гончарів продавалися далеко за межами краю, користувалися великим успіхом на різних виставках. У кінці XIX століття коломийське гончарство занепало. Якщо 1875 року було 200 гончарів, 1897 ця цифра впала до 47, а 1901 року налічувалося лише 30.
У 1876 році, за сприяння комісії Міністерства торгівлі Австро-Угорщини у м. Коломиїбуло відкрито гончарну школу. Її основним завданням було збереження традицій народного гончарства. За основу було взято творчі доробки відомих на той час косівських майстрів з родин Баранюків та Бахматюків
Відродження гончарства прослідковується з другої половини ХХ століття, коли в Коломиї почав діяти керамічний завод, а у Станіславі – низка творчих об’єднань .Зараз на прикарпатських сувенірних базарах і довколишніх торговицях можна знайти все, що бажає душа — від простого штампування глиняних виробів у якості презентів із Прикарпаття і до справжніх шедеврів із “авторськими автографами”.